Таха втік із Сирії, коли йому було 16 років: «За кожною справою стоїть людина»
Поділіться в соціальних мережах:
Таха (19) приїхав до Нідерландів із сирійського міста Хама без батьків, коли йому було 16 років. Він вивчив нідерландську мову та отримав свій перший диплом. Тепер, після майже 2,5 років очікування, він отримав негативне рішення щодо своєї заяви про надання притулку. «Саме тому це рішення завдає мені такого сильного болю».
Таха розповів свою історію в Палаті представників Нідерландів
30 червня 2026 року Таха виступив у
«Мене звати Таха», — сказав він депутатам. «Я приїхав до Нідерландів у 16 років без батьків. Не як дорослий, а як дитина, яка шукала безпеки.»
Для Тахи той момент у Палаті представників був важливим. Не тому, що все було вирішено негайно, а тому, що його історію почули в офіційному місці.
«Для мене йдеться не лише про право залишитися», — каже Таха. «Йдеться про безпеку, свободу, людяність і моє майбутнє.»
«Нідерланди стали для мене місцем, де я вперше відчув спокій»
Таха родом із Сирії. Він виріс в умовах війни, страху та невизначеності. Звичайного дитинства в нього не було.
«Дитина має ходити до школи, гратися й почуватися в безпеці поруч зі своєю сім’єю», — розповідає він. «Але моє дитинство було іншим. Через війну нам доводилося постійно переїжджати.»
Таха не зміг закінчити школу в Сирії, як це роблять інші діти. Йому довелося працювати змалку. В результаті, навіть у дитинстві він думав про речі, про які дітям насправді не потрібно думати.
“Я думав про роботу, гроші та виживання,” — каже він. “Мої думки постійно були зайняті безпекою.”
Коли Таха став старшим, він дедалі більше усвідомлював, що в Сирії на нього не чекає майбутнє. Тому він поїхав. Сам.
Сам на шляху до Нідерландів
Тасі було 16 років, коли він покинув Сирію. Його батьки не змогли поїхати разом із ним. Подорож до Європи була важкою та небезпечною.
Він подорожував через різні країни. Частина його шляху пролягала морем. Цього він ніколи не забуде. «Я боявся моря,» — розповідає він. «Але інколи я ще більше боявся людей, яких зустрічав дорогою.»
У лютому 2024 року Таха прибув до Нідерландів. Він подав заяву про надання притулку. На той момент він ще був неповнолітнім. «Я боявся,» — каже він. «Але водночас я відчував: я маю бути сильним. Поруч зі мною нікого не було. Ні батька, ні матері. Я мусив упоратися сам.»
У Нідерландах Таха почав все спочатку
У Нідерландах Таха вперше відчув спокій. Він навчався в
«Я не боявся робити помилки,» — каже Таха. «Я думав: якщо я говоритиму, то навчатимуся. Якщо мовчатиму — не навчуся нічого.»
Крок за кроком Таха будував нове життя. Він отримав свій перший диплом у Нідерландах у ROC Twente в Генгело. Також він проходив стажування й почав працювати у сфері догляду за людьми з інвалідністю.
«Я виконую цю роботу від щирого серця,» — сказав він також у Палаті представників. «Я хочу й надалі навчатися, працювати та віддячити суспільству, яке дало мені безпечне місце.»
Невизначеність залишалася
Поки Таха навчався та працював, він продовжував чекати на рішення
«Іноді я сидів у класі, але думками був не там,» — розповідає він. «Я постійно думав: що зі мною буде? Чи дозволять мені залишитися? Чи доведеться поїхати?»
У своїй промові Таха розповів, що ця невизначеність сильно впливала на нього. Вона спричиняла стрес, напруження та проблеми зі здоров’ям. «У моєму віці життя мало б бути про навчання, розвиток, роботу та побудову майбутнього. А не про щоденний страх, що все, що я збудував, може в одну мить зникнути.»
Попри все, Таха не здавався. Він вивчив нідерландську мову. Ходив до школи. Працював. Намагався бути частиною суспільства. «Я намагався робити те, чого Нідерланди очікують від новоприбулих,» — каже він. «Вивчити мову, ходити до школи, працювати, брати активну участь у житті суспільства та брати на себе відповідальність.»
«Відмова завдає болю»
12 червня Таха отримав негативне рішення щодо своєї заяви про надання притулку. IND вважає правдоподібними його пояснення про те, що він відійшов від ісламу. Однак, на думку IND, через це йому особисто не загрожує небезпека в разі повернення до Сирії. Крім того, IND вважає, що безпекова ситуація в Хамі недостатньо небезпечна, щоб надати йому захист у Нідерландах. Таха з цим не погоджується. «Я боюся, що в Сирії мені доведеться приховувати свою ідентичність і пристосовуватися до релігійних очікувань мого оточення.»
Він уже майже вирушив на роботу, коли прочитав це рішення. Спочатку він занімів. Пізніше того ж дня він заплакав. «Я не сидів склавши руки,» — каже Таха. «Навпаки, я робив усе можливе, щоб бути частиною суспільства, навчатися, працювати й бути хорошою людиною в цій країні. Саме тому це рішення завдає мені такого сильного болю.»
Таха відчуває, ніби все, що він побудував, раптом стало невизначеним: його школа, робота, колеги, друзі та майбутнє.
«Я прошу людяного ставлення»
Таха знає, що депутати не можуть ухвалювати рішення щодо його особистої справи про надання притулку. Проте він хотів поділитися своєю історією. Адже він хоче показати, що тривала невизначеність робить із такими молодими людьми, як він: «Молодими людьми, які вивчили мову. Молодими людьми, які ходили до школи. Молодими людьми, які хотіли працювати, бути частиною суспільства та віддячити країні.»
Тому від запустив петицію.
Таха ще не знає, що чекає на нього в майбутньому. Але він намагається не зневірюватися. «Я не прошу співчуття,» каже він. «Я прошу людської та чесної точки зору. Не дивіться лише на правила, цифри та файли. Подивіться також на людей, які стоять за ними.»
Його послання чітке: поставтеся серйозно до його безпеки. Поставтеся серйозно до його здоров’я. Поставтеся серйозно до його майбутнього. «Я не втрачаю надії,» — каже Таха. «Я залишаюся чесним. Я продовжую розповідати свою історію.»